Зауваження к.філол.н. доц. ___________ щодо дисертації
____________ ««____________________»,
поданої до захисту до спеціалізованої вченої ради _____
у Київському _______ університеті імені _____

Єдиною позитивною стороною даної дисертаційної роботи є її тема, яка, поза сумнівом, має всю ту актуальність, на яку вказав дисертант у відповідному розділі автореферата.
Дисертанту не вдалося розкрити тему дослідження. Жодне з поставлених ним дослідницьких завдань, а також задекларована мета дослідження досягнуті не були. Методологія і методика дисертації оціненими бути не можуть, тому що жодної згадки про них в тексті роботи не має. Те, що ми читаємо в розділі «Методи дослідження» на с.2 автореферату є загальними фразами без жодної конкретизації, наприклад: «проблемно-тематичний (метод як правило використовується – І.Б.) – для розбудови магістрального напряму _______ дискурсу; … порівняльного аналізу – для співставлення альтернативних позицій і підходів; структурно-функціональний – з метою розкриття взаємозалежності та взаємозумовленості різних аспектів та сторін явищ, що досліджувалися…». Автор не має уяви про загальноприйняті у вітчизняному ____________ дослідницькі принципи, зокрема дескриптивній та _______ підхід та__________ .
По всьому тексту висловлюється авторська пропозиція про ______________________________________________________________________________________________ тощо.
Джерела, якими корисувався дисертант, щоб довесті власні уявлення про ______________(тому що в загальному обсязі дисертації згадки про тему займають в кращому випадку 1/5 обсягу) є спірними, а в більшості своєї – позанауковими. Про це свідчать постійне цитування творів_______________________ . В якості «найортодоксальнішої постаті» ______________ досить несподівано постає_______.
Перший розділ дисертації (що містить 2 підрозділи) майже дослівно повторюється в тексті автореферату. Дисертант вклався у своєму викладі історії вивчення фаворського ____________ у 12 сторінок безсистемного перелику імен науковців та________ . Цей перелік не піддається ні хронологічному, ні тематичному, ні методологічному поділу, адже будь який структуруючий принцип у його викладі відсутній. І це не зважаючи на той факт, що історія осмислення __________________ може бути темою окремого дисертаційного дослідження за обсягом і _____________ актуальністю наявних матеріалів.
У висновках до 1 розділлу автор пише про те, чого не має в тексті розділу. Якби він дійсно зробив те, про що написано у висновку, всі зауваження були би зняти.
____________ абсолютно не знайомий з працями вітчизняних__________ . Про це свідчить підрозділ 2.1. дисертації «______________», який, доречі, вибивається з логіки дослідження____________ . В ньому автор чомусь вирішив викласти історию_______, пище про_________, але крім двох цитат_______, не згадує жодного з низки фундаментальних досліджень з __________ проблематики в українському контексті (____________ тощо). Цікавим є те, що в якості прикладу в розділі про українське _____________ автор чомусь розглядає __________ у Москві.
Текст дисертації не має жодного визначення того, що є «____________». Ні з точки зору _______________ ні з _________ позицій не наведено жодних дефініцій понять «_______»,«_______», «а» тощо, які є ключовими в контексті досліджуваної проблеми. Власне дослідження, як такого немає.
Підрозділ 2.2. тексту не містить згадки про ______________ . Неструктурований та непрофесійний з _______________ точки зору переказ загальновідомих основ _____________ не відповідає темі дослідження.
Підрозділ 2.3. являє собою вільну авторську трактовку _________________ з розлогими розмірковуваннями про_________ , _________тощо, яка, чомусь, перебивається згадуванням езотериків, на кшталт________ . Жодної привязки в цьому до __________ не знаходимо.
У 2 та 3 розділах дисертації, поданої на здобуття наукового ступеня кандидата _________ наук немає жодної цитати наукових робіт! Ці розділи є компіляцією невідредагованих перекладів російських ___________ джерел. Автор не цитує жодного українського __________ і не використовує загальновживану в україномовній ____________ літературі термінологію, замість неї вживає власні стилістично некоректні «неологізми».
Підрозділ 3.1. замість заявленого у його назві аналізу ____________ (що, доречі, могло б також бути темою окремого дослідження), автор на рівні студента 1 курсу негуманітарного вишу пересказує дані про _______та_______ , не розрізнює первісні ______ і ________ в________ . Не ясно, для чого в тексті дисертації про _______ докладний переказ________ . На підставі прочитання цього підпункту дисертації можна поставити під сумнів факт здачі ________ фахового кандидатського іспиту з___________ , оскільки здобувач не демонструє володіння базовими _________ знаннями.
Підрозділи 3.2. та 3.3. нарешті дають певну, хоча й на не фаховому рівні зроблену характеристику, принаймні, деяких аспектів ___________ бачення проблеми__________ , яка мала б міститься у 1 розділі дисертації. Проте аналіз цей стосується__________ . Немає жодної згадки про сучасні ___________ студії. І це при тому, що раз на 2 роки в _________ проходять багатоденні ___________ конференції з проблем__________ . Досить дивно тут виглядають «____________», а також посилання на твори _____________.
Висновки дисертації абсолютно не відповідають тексту роботи. В роботі немає того, про що автор у висновках пише як про таке, що їм зроблено.
Автореферат дисертації не відповідає її тексту. В ньому фактично сфальсифіковано зміст дисертації. Висновки с.13-15 автореферату не мають наукової новизни, а постають нефаховим переказом ________тлумачення___________ .
Апробація дослідження в останні _____ роки автором не проводилася. Остання наукова конференція, в якій він брав участь датована, згідно автореферата, 20____ роком.
Текст роботи містить багато стилістичних помилок та потребує прискіпливого наукового редагування.
Виходячи з вищевикладеного, я не можу дати позитивний відгук ________________ на даний текст дисертації і пропоную відкласти захист, щоб дати здобувачу можливість переробити текст з урахуванням висловлених зауважень.

http://www.youtube.com/watch?v=sutycXGmizI

я мав цей вініл , з того часу не чув досконалішого нічого...

автор: Сергій Кручинін

автор: Сергій Кручинін

Коли вперше потрапив до даун-таун Чикаґо, серед хмарочосів був насправді цілковито приголомшений... Неширокі нерізнобарвні вулиці і ґрандіозні паралелепіпеди зі скла або ж темних металевобетонних конструцій... Паралелепіпеди, з гори яких виходила пара... Тої миті ти себе почуваєш так, що думаєш: всі довкола люди теж насправді є приниженими невиразними істотами поблизу цих драконів урбаносу... Вперше я там був, їдучи в авто – за європейською звичкою, з низу обов ’ язково намагався розгледіти, торкнутись поглядом, верхів цих монстрів... Дуже незручно...

Шок... (Кай: Снігова Королева обіцяла віддати владу мені над світом, коли я викладу з цих крижаних паралелепіпедів слово „Вічність”).

...Згодом, звичайно, перестаєш завертати так високо голову... звикаєш.., але спогад лишається... Потім бачиш бруд вулиць, розбитий асфальт... страшний гуркіт невідгородженої «міської електрички», зрештою, розумієш, що даун-таун (по-нашому, по-європейському: центр міста) – це дуже невеличкий квадрат (може, 2х2 кілометри) в цілковито іншому місті.., місті зовсім з іншими – дерев’яно-фанерними тимчасовими, на одне покоління, сімейними будиночками, таке собі дачне містечко на 6 мільйонів, одразу стає легше...

Після такого не можна щиро вірити голлівудським фільмам (я їх взагалі тепер не можу дивитися) – одразу помічаєш, що камера високо йде лише в даун-тауні.., а в ап-тауні (тобто там, де мешкають люди, такі „специфічні” житлові декораційні конструкції ) ніколи не здіймається вище ніж на півметра від вікон першого поверху – бо рідко коли є другий, та й дах – це пласка примітивна конструкція, вкрита толем... – тому в європейського глядача виникає ілюзія, що дія всіх фільмів і пригоди головних героїв відбуваються в даун-тауні, серед башт, що начебто «торкають небо...», велика ілюзія – чи радше насправді – просто афера...

Американське місто, хоча й дуже віддалено, з великою іронією, можна прирівняти лише до наших уявлень про середньовічне європейське місто: замок феодала чи ж князівські палати і хатинки простого люду... Контраст зашкалює...

Бетонно-залізно-скляні височезні прямокутні констукції і неоковирні фанерно-паперові примітивні картонні будки, що їх називають людським житлом... Будки, які треба взимку сильно обігрівати, а влітку охолоджувати, що також недешево...

Після цих хмарочосів, як уже оговтався від першого шоку, почав згадувати враження, коли вперше побачив Кельнський собор. Ми зупинились на дорозі десь на пагорбі, здається, за кілька десятків кілометрів до німецького міста, був ранок, єдине, що було видно, – це ґрандіозний найбільший собор Європи, що торкався своєю готикою неба.., в долині, де мусило бути місто, ми більше нічого не бачили... Лише собор здіймався над світом... В тому соборі лежать мощі тих трьох волхвів.., пам’ятаєте «триї царії со дари..», що прийшли вітати народження Бога.

Я був у середині собору... Можливо бачив саме тоді теперішнього Папу – він служив, здається, в ньому... Ймовірно, і він мене бачив smile ...

Хтозна...

Зрештою, цей «готик» у кілька разів вищий за будь-який хмарочос за океаном...

На собор не впала жодна бомба за часів війни, але поруч було все зруйноване цілковито...

Починаєш порівнювати, що є собор для європейця і хмарочос для американця...

В європейських соборах люди намагаються молитись... – можна по-різному ставитися до церкви як суспільного інституту, але в соборі тебе оточує мистецтво... – поезія – ти чуєш Біблію..., малярство – ти бачиш Бога і святих, янголів..., мучеників..., музика... – ти чуєш як її співають чи грають... Зайшовши до храму, стаєш його частиною, частиною того, що прагне неба, частиною Духу...

Що є в хмарочосі? Лише корпорація, де всі підкорені й безвідповідально позбавлені вибору, лише наділені функцією виконання заради „успіху” гри в гроші... Там навіть нема псевдомистецтва на стінах – їхнього обожественного телебачення, їхнього єдиного порадника і сповідника... Найдивніше, що на вулицях нашого Києва екранів, що промивають мізки, на порядок більше, ніж у Чікаґо... Хоча в Києві екран – це технологія вже минулого, тут же вони в приватному «фанерно-паперовому котеджі» вмикаються щодня.., куплені на останній кредит... Телевізор показує фільми, де: диво – фанерні будиночки, житло і маґазини, рівні з хмарочосами...

Америка валиться...

Її фундамент, корпорації, не витримують конкуренції... Якийсь хлопчина, що ніколи не був на співбесіді в подібному паралелепіпеді, навіть не перетинав кордону Сполучених Штатів, сидить десь у селі з ноутбуком, слухає „барокко”, або „ноіс”, покурює ґанджу, раз у тиждень заїзджає до столиці за необлікованим кешом і... ефективніше «провертає справи», ніж кілька відділів найвідомішої корпорації. Інтернет викидає на «смітник історії» корпоративність... Висококомунікативні технології – ефективніші в сотні разів від постіндустріального капіталізму.

Спроба зберегти статус-кво (стабільність номенклатури естеблішменту) усілякими заборонами та боротьбою з технологічним піратством довела до того, що всередині Сполучених Штатів чи не найвідсталіший інтернет (домінує формат Веб 1.0), тут блоґер – рідкість smile , огидний мобільний зв’язок і жодних надій на зміни... Телевізор далі намагається навіювати тут усім без винятку псевдореальність ситуації, відсутність іншого світу, страх перед свободою...

За капіталізму гроші і зайнятість вільно рухались та діяли. Тож тепер інформація про все мусить рухатись всюди вільно... – а цього тут не існує... Це зупиняє рух усього...

Суспільство понад десять років жило в середині дев ’ яностих... А тепер цілком логічно впадає в хаос і руйнацію... Якось нещодавно одному хлопцеві за шість «закачаних» пісень дали штраф у півмільйона доларів, це призводить лише до відсталості інтернет-технологій, інформаційної інфраструктури. Телебачення за сучасних умов уже не в змозі контролювати масову поведінку в американському соціумі... Елементарна бідність нещодавно ще мідл-класу кримінально кориґує антисистемну поведінку, небезпечно зростає кількість грабунків, росте насильство, недовіра до системи, відчудження громад, мовна війна англійської та іспанської тощо.

З Америки вивезли майже всі заводи, майже всі технології, лишилися лише неосвічені американські громадяни – в шортах, майках, бейсболках, кросівках, в одній руці кока-кола в іншій хот-доґ.., а таке «щастя» нікому ніде не потрібне...

Вивезли все окрім хмарочосів і вже непотрібних у часи інтернету надструктур – корпорацій...

Інформаційний глобалізм, народжений в Америці, не потребує вже Америки...

Її майбутнє – спорожнілі міста, безжальні банди, зігнилий фанерний ап-таун і порожні знеструмлені хмарочоси... Та вивезення накопичених арсеналів епохи холодної війни – нелегальний експорт зброї, стара історія з часу колапсу СРСР у новій упаковці... Зрештою, смерть останнього монстра ІІ світової війни...

Проскоком в Місті - за останній час- я вперше знов люблю це місто - воно прекрасне: - так от - ........... -
привіз пару віршів:
з циклу "Наслідування"

***
вихід прозорий і підвториннім у ... та проте чи він однак і пожвавішати почуттям множиння чи можуть у події трохи; ти співпадаєш у подіях у "але" у певності безшуку; повні ноги у насінні також ще;

***
подія просповідує і триває хоча можливо і не у вартій повний погляд води подією повторенням чуда південь вгамуй; у день варто побілити вогонь, твій розум; вода робить враження червоного вітру у ранній погоді.

був в селі, на дачі, написав два вірші.... плавння, постійна вода, дощ.як у блядській Англі...... - ось:


з циклу "наслідування"

1
ти довго поглядами не відрізняла нічого що мало бажання, однак інколи в кімнатах будинку перед самим ліском не варто було чинити довгих трапез сидячи і споживаючи неповне світло, розчинно сподіваючись позачасся


2
навколо і по коли ми дивно: в розповіді що вірила і неймовірно малюнкам проте у середньому та наче у головній у тих і тих ми лишень наздоженему по справжнім нагадуванням; що гарного може бути у колі та проспільності гаразд.

	— 27.05.11 14:22 —
	Самая свободная — Украина Самыми «свободными» культурами являются восточноевропейские, а самыми «строгими» — азиатские. Такие результаты получили социологи, которые провели масштабное исследование с участием почти семи тысяч человек из 33 стран. http://www.gazeta.ru/science/2011/05/27_a_3630345.shtml

Спогад навіяний нещодавньою подорожжю кума до Одеси
я теж щось маю в собі про це Місто.
якось, в Одесі провів незабутній час впиваючись коханням з Фармігою... прекрасне місто... вже майже 12 років тому... тепла осінь .... тепло тіл.. архітектура і
Гідне море
як пісня Цепелінів Thank You

http://www.youtube.com/watch?v=Z7YsEvT3Hxk&feature=related