Падіння Імперії 1
Неіснує видовища величнішого ніж падіння імперії....
(Лотреамон)
Мій друзяка, майже впихнувши мене о шостій ранку в люфт-ганзу... – майже „люфтваффе”- (до Мюнхена), був останньою людиною, котру я бачив на батьківщині...
Німці щедро пригощали...., а літак водночас був надзвичайно приємний комфортний та по-європейськи милий....
Їжа та алкоголь від стюардів та молодої стюардеси-німкені разом з часто чистим небом, впевнено відкривали суть (з неба) Європи....- Україна: вільні містечка з золотою банькою..., польска життєвість...., німецька задбана симетро-геометрія.... все нагадувало, видно майже як Богу , суть цих мов.......
Рай скінчився за півгодини після приземлення в Німеччині....
Америка почалась в апендиксі мюхенського аеропорту... Перейшовши до воріт об’єднаних американських авіаліній... - до початку перельоту через атлантику було ще чотири години – я сів на пластмасове крісло в аеропорті.... – за кілька хвилин до мене щось викрикуючи американсько-англійським піджином, „ва всей гразє” підбіг жирнющий американський сек’юріті... з криком.. – я нічо не міг збагнути... він кричав... я тикав квиток – він кричав... – зрештою... я пішов подалі від цього апендиксу...
Якісь німкені на початку цього апендикса пояснили – що треба робити і коли... що кому показувати і т д.
Посадка почалась в стилі: піонєри атдєльна, пєнсіонєри атдєльна, камсамольци атдєльна, кам....ти атдєльна... – згідно якихось дивних уявлень про порядок...
Салон величезного аеробуса нагадував радянський свинарник Ікарус, але ще в більш набитому і задушливому варіані.... , однак європейці і американці на вході в „це” ставали цілковито відмінними....
Американці всі дев’ять годин перельоту втупились.... в телеекранчики вмонтовані в крісла і відгородились навушничками... навіть ті, хто летіли родинами, без перервно слухняно споживали голівудське примітивне „життя”... Європейці намагались заснути... американці слухняно споживали джентельменський набір їм вітчизняного продукту „кіно” та організованої паперової „юс-преси” в перервах ще більш слухняно жуючи їстеподібні предмети американського виробництва.... їх розносили пристарілі „тє каму за 50” стюардеси... такого я ще не бачив....
Слунняні й контрольвані нецікавились тим що в ілюмінаторах – позатикали їх шторками... і фактично.... за 9 годин не вимовили один до одного жодного слова... мови як розваги не існувало...
Фаренгейти і фути інколи висвітлювали ці екранчики...
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
pidpalyj's journal
